Стоп, критика!

Критика боляче б’є камінцями по самооцінці, самоповазі та впевненості людини. Змушує стояти на місці, ховатися від можливостей та будь-який успіх списувати на рахунок «пощастило» або «насправді це не я».

З критикою ми вперше зустрічаємося ще у самому ніжному віці. Коли мама, яка керується благими намірами, говорила: «Ти - нехороша дівчинка, бо не хочеш їсти кашу», або: «Подивись, на кого ти схожа! Замурзане дівчисько!». І, навіть якщо все було сказане люблячим голосом найдорожчої людини, в маленької дівчинки закралося почуття нехорошості. Саме звідси ростуть ноги комплексів багатьох «хороших дівчаток».

Гірший варіант, коли критика супроводжувалася криком і наклеюванням ярликів. Тому так часто дорослі, розумні жінки не можуть справитися зі своїм емоційним станом, коли чують критику у свою адресу. Через це можуть прийняти рішення, що вони ні на що не здатні, і їх доля – задовольнятися малим і не прагнути «журавля у небі».

Проте найгірший критик завжди з тобою. Це ти сама!

Тобі не потрібні батьки-критики, адже ти сама вже досягла майстерності у цій справі.

І якщо у дитинстві критика батьків змушувала тебе відчувати свою неповноцінність і бігати з лінійкою, щоб були оцінки, як у Олі, охайність, як у Тані, ввічливість, як у Маші, то дорослою ти з тією ж лінійкою міряєшся зарплатнею, сукнями, авто, вагою. Але внутрішньому критику ніколи не буває достатньо. Почуваєш себе, немов у клітці, де є все, крім тебе справжньої і твоєї свободи.

Інша історія, коли твій критик настільки тебе зацькував, що ти взагалі нічого не можеш робити. Злишся на себе через купу втрачених можливостей, але лише думка, що тобі може не вдатися задумане, викликає стрес і шок. І ти знову ховаєшся у власноруч зроблену клітку. Тільки ця клітка, на відміну від попередньої, ховає тебе від життя.

А тепер секрет - ключі від клітки знаходяться в твоїх руках. Тому вихід є!

По-перше, не варто ображатися на батьків і говорити, що тепер вони винні у всіх невдачах та нездійснених мріях. Адже вони керувалися найкращими намірами, думаючи, що ось це «подивись на» мотивуватиме тебе до дій та досягнення успіху. І, напевно, деколи це і спрацьовувало.

Повір в одну істину – батьки, критикуючи, аж ніяк не хотіли, щоб у їхньої дитини виробився «комплекс неповноцінності». Просто по-іншому вони не вміли. Адже і їхні батьки робили те саме. І будь відвертою, напевно, ти також часом вдаєшся до критики. Але впевнена, що і ти, і твої батьки хочете для своїх дітей найкращого.

По-друге, пам’ятай, що всередині нас завжди є два голоси: той, що хвалить і заохочує, та той, що постійно критикує; той, що тягне нас вгору, і той, що тягне донизу. Обидва ці голоси відіграють свою роль. Наш внутрішній захисник забезпечує нам підтримку та впевненість, а критик допомагає визначити помилки та виправити їх. Але у багатьох внутрішній критик виходить за межі своїх повноважень і починає критикувати не ситуацію, дію, вчинок, а тебе саму. Змушує почуватися нікчемною, вважати, що ти і є помилкою. Тому опускаються руки, а рівень невдоволення собою стрімко росте.

Це відбувається, тому що внутрішній захисник здебільшого є маленьким та малоефективним, а внутрішній критик — великим і потужним. Порада одна – роби сильнішим свого захисника, навчися чути його голос та відчувати підтримку. Натомість з критиком дій по регламенту: 10-15 хвилин на його роботу. Цього достатньо, щоб зробити аналіз ситуації та внести потрібні корективи. Згодом ти легко навчишся управляти цими двома помічниками собі на користь.

Фокусуйся на тому, що ще можна покращити, а не на пошуку помилок. Ціль одна, але мозок сприймає цю інформацію зовсім по-різному.

Помічай все найкраще в собі. Те, на чому зосереджена твоя увага, буде підсилюватися. Зрештою, цього хорошого, оригінального, індивідуального, особливого буде значно більше.

Дозволь собі робити помилки. До речі, життя без помилок – зовсім не запорука успіху та щастя. А от прояв індивідуальності та оригінальності людини веде її шляхом реалізації цілей та мрій. Така людина сама знає, що їй потрібно для щастя. Їй не потрібно, щоб в неї була така ж зарплатня, як в інших, така ж кількість машин, плать, дітей та ін. І критика на таку людину не діє, адже вона без підказок інших знає свої сильні та слабкі сторони. І з приводу слабких сторін не гризе себе, а знає, як їх підсилити.

Останнє - ніколи і нікому не дозволяй критикувати себе!

Ти маєш повне право зупинити критику, пояснивши, що це, як мінімум, не приємно, а як максимум, у тебе є власна думка на цей рахунок. Зухвалі критикани вміють маскувати це під «Я тобі щось скажу, але ти не ображайся». І - увага! - відразу після цих слів зупиніть людину. Чому? Тому що вона наперед вже знає, що її слова образять, і ніби просить дозволу це зробити. Якщо ти не хочеш відчувати образу і ображатися, сміливо зупиняй такого делікатного критикана.

Не плутай критику і щирість. Людина, яка тебе поважає, буде відвертою, але в неї і на думці не буде використати критику. До речі, така людина без твого прохання не буде ні під якими приводами висловлювати свою думку, давати оцінку чи влаштовувати розбір польотів.

Будь собі доброю та підтримуючою подругою, а критики нехай роблять свою роботу тихо та з повагою до тебе!;-)